Історія с. Гостре
Селище Гостре отримало свою назву від станції Гострий, яка знаходиться у безпосередній близькості від сучасного селища Гостре. Гостре знаходиться в центрі Мар’їнськго району, але в адміністративному відношенні в підпорядкуванні Курахівської селищної ради, яка входить до складу м. Селидове.
Само
селище розташовується на території колишнього радгоспу "Мічурінець".
Довкола селища розплідники, сади, лісонасадження, поля.
Селище знаходиться на південно-західному острогу
Донецької піднесеності 280м над рівнем моря. Цей острог омивається двома
річками: з північного сходу на південний захід тече р. Вовча,
а з південного боку тече приплив р. Вовча – р. Осикова. Крім того, в двох км на північному сході від селища тече маленька річка Лозова, що впадає в р. Вовчу у с. Зоряне. На цих річках побудовані штучні водойми (ставки), які використовуються для штучного зрошування полів, вирощування риби. На р. Осикова утворене Мар’їнське море і велике водосховище у с. Григорівка. На р. Вовча – Карлівське водосховище і Кураховське водосховище, яке використовується Кураховською ГРЭС.
Сусідами селища Гостре є на півдні - села Максиміліанівка, Григорівка, на
сході - села Олександропілля (Жуково), Зоряне.
на північному заході - селище Курахівка.
У 300 м від селища убік с. Максиміліанівка знаходиться піднесеність. З цього місця відкривається панорама нашого краю. На схід видно копри шахт м. Донецька, місто Мар’їнка, Олександрівка, на південь – село Григорівка і Максиміліанівка, за ними розкинулися поля, лісопосадки Донецького степу. На заході знаходяться Курахвське водосховище, місто Курахове з димлячими трубами ГРЭС, збагачувальна фабрика ЦОФ «Кураховская»
і селище Курахівка па північному заході.
Усю цю територію із заходу на схід перерізує залізниця Червоноармійськ –Донецьк.
Навколо селища розташовані лісопосадки, сосновий бор, дачі з кущами і фруктовими деревами, поля. Вони роблять повітря чистим, недаремно тут розташовується санаторій, де зміцнюють своє здоров'я люди, що перехворіли туберкульозом.
У селищі є державні будинки - двоповерхові, будинки барачного типу і приватний сектор. Селище виглядає красивим. Головні вулиці чисті, доглянуті, не говорячи про двори і околиці селища. У селищі є клуб, загальноосвітня школа № 24. тубсанаторій, дитячий садок, магазини, відділення зв'язку, пошта.
Уся площа селища – 32 га.
Через селище проходить автотраса Донецьк-Запоріжжя, Червоноармійськ –Донецьк (через місто Українськ), Селидово – Червоноармійськ (через сел. Цукурине).
Селище забезпечується водою з Карлівського водосховища.
Довгий час до самої революції земля, на якій розташовано селище, була
порожньою цілиною. Ці землі належали поміщикові Карпову.
У 1912 р. почалося будівництво залізничної гілки Рутченково-Гришино. Міністерство шляхів сполучення не планувало тут залізницю. Але поміщик Карпов використав свої зв'язки з царським двором і домігся побудови залізниці через свої володіння. Зважаючи на те, що суперечка за цю станцію стала дуже гостро – бути або не бути – Міністерство шляхів сполучення назвало цю станцію Гостре.
У 1941 р. вона вступила в експлуатацію. Попри те, що ця станція знаходилася у безвиході, вона зіграла важливу роль в роки громадянської війни. Тут діяв партизанський загін ім. М.Н.Ахтирського, тут же з листопада 1918 по березень 1919 року розміщувався штаб Макеєво-Юзівського партизанського загону ім. І.С.Касмінського. На станції Гострий сталося формування 8-го інтернаціонального полку Червоної Армії. Це було у березні 1919 р., а в квітні того ж року тут сформувався 18-й Український полк Червоної Армії. Тут же стояв і здійснював рейси бронепоїзд № 71 ім. М.Н.Ахтирського проти білогвардійських генералів Шкуро, Махно, денікінців.
У 1921 р. станція Гострий стала називатися полустанком Гострий. Тут були
дві маленькі будівлі. У одному з них мешкав сторож, в іншому продавалися квитки
на щоденний потяг Червоноармійськ – Сталіно (нині Донецьк). Ніякого
господарського значення полустанок не мав. Перед Великою Вітчизняною війною тут
жили три родини. Під час німецької окупації в 1941-1943 рр. полустанок Гостре посилено
охоронявся. Тут були німецькі склади, устаткування, боєприпаси. На резервних
шляхах полустанку стояли ешелони із зануреним промисловим устаткуванням,
хлібом, призначені для відправки в Німеччину. Тут же стояли ешелони, куди
вантажили дівчат і юнаків для відправки на німецьку каторгу.
У 1954 р. т
ут почалася робота геологів щодо виявлення залягаючих вугільних
пластів, з тим. щоб відкрити шахти.
У 1955 році почалося будівництво двох шахт "Островская № 1-2" і "Гнилушинская".
На будівництво селища прибуло 200 демобілізованих
воїнів. У 1956 р. шахти вступили в лад. Так було побудовано шахтарське селище.
